Спільна заява щодо вторгнення в Україну і важливість свободи вираження поглядів та свободи інформації
Абуджа\Женева\Відень\Вашингтон, Округ Колумбії, 2 травня 2022 р. В світлі вторгнення в Україну Російською Федерацією та подовження ведення Росією агресивної війни проти України, інституції, уповноважені слідкувати за свободою вираження поглядів та свободою ЗМІ в рамках Об’єднаних Націй (ООН), Африканської комісії з прав людини (АКПЛ), Міжамериканської комісії з прав людини (МКПЛ) та Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), виступили з наступною заявою:
Ми спільно засуджуємо вторгнення та агресію, що триває, з боку Російської Федерації проти України, проти її суверенітету та територіальної цілісності. Дії Російської Федерації порушують міжнародне право та спільні зобов’язання, що існують в рамках ООН, ОБСЄ, МКПЛ та АКПЛ, а також самі принципи, на яких ґрунтуються наші організації.
Ми розгнівані через звірства, що тривають, та через викликані ними серйозні порушення прав людини та гуманітарні кризи, що завдають масштабної шкоди життю, безпеці та добробуту цивільних людей. Ми демонструємо солідарність з народом України в ці важкі часи.
Нагадуємо, що саме в часи війни та збройного конфлікту право на свободу вираження поглядів та вільний доступ до інформації слід енергійно захищати, оскільки воно є важливим для просування тривкого миру, розуміння природи конфлікту та забезпечення покарання винних.
В зв’язку з цим, наголошуємо:
По-перше, ми глибоко стурбовані питаннями безпеки журналістів, працівників ЗМІ та супутніх професій в Україні, які виконують свою роботу у безпрецедентних умовах і нині перебувають у зоні дуже високого ризику. Надходить багато повідомлень про те, що журналісти стають мішенню атак, тортур, викрадень та вбивств, або їм не дають безпечно евакуюватися з міст та районів, що перебувають у облозі. Такі дії є огидними, і їх слід негайно припинити. Нагадуємо, що за міжнародним гуманітарним правом під час збройного конфлікту журналісти вважаються цивільними і повинні отримувати відповідний захист. Атака, що має на меті вбивство, поранення чи викрадення журналіста, є воєнним злочином. Осіб, відповідальних за прямі та невибіркові атаки на цивільних, в тому числі і на журналістів, слід притягувати до відповідальності в рамках національного та міжнародного права. Слід також вживати заходи з пошуку зниклих безвісти журналістів, встановлення їхньої долі, надання їм належної допомоги та повернення їх до родин. Держави мають обов’язок та зобов’язання захищати та забезпечувати права людини, проводити ефективне розслідування та надавати адекватні компенсації і відшкодування.
По-друге, ми стривожені повідомленнями, що українські ЗМІ та Інтернет-інфраструктура стають об’єктом навмисних атак російських сил, які намагаються підірвати доступ до інформації, в тому числі за допомогою кібератак. Ми цінуємо, що система доступу до Інтернет-інфраструктури в Україні переважно витримує ці атаки. Критично необхідним є забезпечити доступ людей в Україні до послуг мережі Інтернет, телерадіомовлення та інших засобів комунікації. Ми закликаємо вжити всіх можливих заходів для захисту ЗМІ, медіа-організацій та Інтернет-інфраструктури від атак та захоплень. Ми також закликаємо міжнародну спільноту збільшити різні форми підтримки, спрямованої на забезпечення сталої роботи ЗМІ в Україні в ті часи, коли багато національних та місцевих редакцій втратили свої приміщення та обладнання, або ці активи були пошкоджені чи зруйновані. Ініціативи, які дають змогу українським переміщеним журналістам та медіа продовжувати свою професійну діяльність, слід також підтримувати таким чином, щоб вони були життєздатними та могли адаптуватися до тих надзвичайних умов, в яких опинилися.
По-третє, ми підкреслюємо, що пропаганда війни та міжнаціональної ворожнечі, яка містить заклики до дискримінації, ворожого ставлення чи насильства, є засадничо шкідливою та є забороненою статтею 20 Міжнародного пакту про громадські та політичні права. Закликаємо Російську Федерацію негайно утриматися від застосування цих незаконних практик.
По-четверте, ми стурбовані поширенням дезінформації про конфлікт в Україні у російських державних медіа. Проте, ми вважаємо, що дезінформацію не можна подолати блокуванням чи забороною роботи редакцій. Будь-які обмеження свободи вираження поглядів мають ретельно проходити триступеневу перевірку на законність і законну мету, необхідність та пропорційність. Ми стурбовані тим, що рішення ЄС заборонити два державні російські ЗМІ могло бути непропорційним заходом проти дезінформації. Це рішення використовується як привід для додаткових заходів із закриття незалежних ЗМІ в Російській Федерації. Просування доступу до інформації, різноманітної та такої, що її можна перевірити, в тому числі забезпечення доступу до вільних, незалежних та плюралістичних медіа, є більш ефективною відповіддю на дезінформацію.
По-п’яте, ви вважаємо, що поступова руйнація свободи вираження поглядів та інших прав людини впродовж тривалого часу та блокування критичних голосів у Російській Федерації допомогли створити умови, сприятливі для війни Росії проти України. Ми стривожені подальшим посиленням цензури та репресій проти невдоволених і проти плюралістичних джерел інформації та думок в Російській Федерації, включно з блокуванням платформ соціальних мереж та новинних сайтів, створенням перешкод для роботи сервісів з іноземним контентом та від іноземних служб, поширеним тавруванням незалежних журналістів та ЗМІ як «іноземних агентів», запровадженням кримінальної відповідальності та позбавлення волі на термін до 15 років за поширення так званої «фейкової» інформації про війну в Україні або за сумніви щодо російських військових дій в Україні, або за пропагування миру чи навіть за згадку слова «війна». Ми засуджуємо систематичне переслідування політичних опонентів, незалежних журналістів та ЗМІ, правозахисників, учасників демонстрацій протесту, та багатьох інших людей, що виступають проти дій російської влади. Всі ці дії дорівнюють створенню державної монополії на інформацію, що є кричущим порушенням міжнародних зобов’язань Росії. Це треба припинити. Ми закликаємо російську владу повною мірою виконувати свої міжнародні зобов’язання в сфері захисту прав людини, включно з повагою, підтримкою та захистом права шукати, отримувати та ділитися інформацією без кордонів, та створенням безпечних умов роботи для незалежних ЗМІ, журналістів та представників громадянського суспільства.
По-шосте, ми відзначаємо, що війна в Україні ще більше висвітлила ризики поширення дезінформації, неправдивих відомостей, закликів до насильства та обмеження законної свободи слова на цифрових платформах та у соціальних мережах, які є результатом їхньої бізнес-моделі, політик та практик. Хоча ми цінуємо той факт, що компанії, які домінують в цій сфері, нещодавно вжили певних заходів, спрямованих на вирішення цих проблем, ми закликаємо їх підсилити свою систему оцінки порушень прав людини та аналізу впливу, підзвітність, прозорість та рівне і послідовне застосування політик захисту прав всіх користувачів.
Відповідні мандати в сфері свободи вираження поглядів виконують:
Пані Ірен Хан, Спеціальна доповідачка з питань просування та захисту права на свободу думки та слова;
Пані Тереза Рібейру, Представниця ОБСЄ з питань свободи ЗМІ;
Пан Педро Вака Вільяреаль, Спеціальний доповідач з питань свободи вираження поглядів Міжамериканської комісії з прав людини,
Її Честь Урвіна Геріша Топсі-Сону, Спеціальна доповідачка Африканської комісії з питань свободи вираження поглядів та доступу до інформації.